Забуті хати, мов приблуди,
Для них нема вже майбуття.
Вони старіють , як і люди,
По-різному ідуть з життя.
Дахи темніють і шибками
Всміхатись боляче так їм!
І тріщини по стінах — рани
Не заліковані нічим.
Й садки навколо постаріли —
Чорніють висохлим гіллям,
Бо й літні дні їх не зігріли,
Сновида-пустка там гуля.
Лиш вітер в двері вперто грюка
І знову в справах геть біжить.
А скрізь бур'ян й липка пилюка —
Бо нікому в хатині жить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696356
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2016
автор: Радченко