Колись я вірила у чисту душу,
У доброту і щирість слів,
Та тепер, признатись мушу,
Цей світ для мене спопелів.
Були у мене такі люди,
Які створили у мені
Справжнє кольорове чудо –
Рій метеликів весни.
Та пройшло немало часу
І посипались ножі
У мою велику масу
Радісних метеликів душі.
І не стало зовсім сил,
Усе почало розриватись,
А метелики мої тепер без крил…
Що ж робити, щоб їх врятувати?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696352
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2016
автор: Настя Вовк