У тихому полі
Блукає наш вітер
І повні долоні
Несказаних літер.
У тихому полі,
В сумбурі й терпінні,
У волі-неволі,
В натхненні й падінні,
В пшеничних хитаннях
Під неба блакиттю
Й в гучних мовчаннях
Наповнені миттю
Ми жили-не жили,
Ми були... й нестали.
Чекали, любили...
Можливо... й кохали.
Десь дихає осінь
В перони вокзалу,
У пам'яті сутінь
Не того фіналу.
Душа сонця просить.
Хворію думками,
Бо часто заносить
На протяг між нами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696295
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2016
автор: Галина Кудринська