Листя осипали морози,
А з ним любов суху твою.
Давно шуміли й літні грози,
Давно писала ти "люблю".
Сумні стоять сестри берези
Вони щось знають - та мовчать.
І треба мислити тверезо
І треба вміти відпускать...
Та що сталось в нашій долі?
Чому я це важке пишу?
Тому що як пшеницю в полі,
У серці я тебе ношу...
І якщо без мене краще,
То хай так буде... І нехай...
Та пам'ятай не все пропаще,
І не забуду... Просто знай...
18.10.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696196
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2016
автор: Пан Микола