А знаєш, сонце теж, напевно, плаче,
Коли до неба йдуть сини- солдати,
Коли над прірвою життя юначе,
Де громом б'ють чужі гармати.
В поклоні місяць сумно похилився,
Сходини в небо міцно їм тримає,
Із жалю й болю тихо зажурився-
Було життя юначе... і немає.
Їх душі- зорі, небо- вічний рай,
Земля- лиш спогад тисяч та мільйонів,
Ще довго не цвістиме буйно гай-
Молитви, сум і тисячі поклонів.
Матусе- земле, ти така сумна,
У смутку місяць, сонце також плаче,
Сивіє з горя ненька не одна-
Обірване в війні життя юначе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696132
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 22.10.2016
автор: Леся Утриско