Мене мати народила,
В хаті сповивала,
Казочки оповідала,
Щоб я все на світі знала.
Ще читала мені мама,
Кобзаря щоденно,
Щоб нашого пророка
Знала достеменно.
«Де лани широкополі,
І Дніпро, і кручі…»
Маю дякувати предкам,
Що реве ревучий.
Як тоді, так і сьогодні
Віра наша не хитнеться,
То любові дали в спадок,
Від серця до серця.
Розірвали ми кайдани
Й не вдягнемо знову!
Силу маємо у спадок,
Наша перемога!
Вороги у нас повсюди,
Але ж ми не здались,
Маємо зв’язок могутній,
З предками з’єднались.
Уже ріки червоніють
Від вражої крові.
Нам у спадок, від козаків
Дісталася воля.
Ми нащадки наших предків!
Ми – є українці!
Це у жилах в нас тече,
У кожній клітинці.
Коли спала у колисці,
Так було безпечно…
Спадок предків захищає –
Це беззаперечно!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696119
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2016
автор: Лелітка