Людині для щастя багато не треба
Людина – істота проста
Її в коханні найбільша потреба
Бути потрібним – її найвища мета
Та життя – суміш жорстоких законів
І безлічі порогів стрімких
Комусь марних зізнань і поклонів
Ідеалів напрочуд крихких
Людина, мов дурнувата сорока
Тягне в гніздо все, що блищить
Атрибутів безглуздих коробка
Від навантажень затятих тріщить
Не в багатстві оманливім сила
А в обіймах коханих й близьких
І щоб заздрість на вушко не шепотіла
Вони дорожчі від будь-яких примх
© Леся Приліпко-Руснак, 11.10.2016
http://lesyaprilipkorusnak.blogspot.com/
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696096
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.10.2016
автор: Леся Приліпко-Руснак