Роз`їдає злість, стирає ,
Заганяє в кут,
Болем опір пробиває,
Чинить самосуд,
Не питає, не шукає,
Не чекає слів,
Дрова в полум`я кидає,
Щоб вогонь горів.
Тріск зневаги, іскри люті,
Язики брехні -
Позбігались грітись люди -
Холодно мені...
Осінь зливами волає;
Дощ - гучний набат,
Та вогонь чомусь палає
Гніву, болю, втрат.
Злість стирає все на порох,
Спалює мости.
Лють - найбільший в світі ворог
Миру й доброти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696012
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 22.10.2016
автор: Серафима Пант