У клена чуб залитий хною.
Та виглядає нині сумно
Під небом, що закрите млою,
Й дощем, що вибиває румбу.
«Чого смуткуєш, - кажу, - клене?
Життя законів не зламати.
Не вік тобі носить зелене,
У сонця променях сіяти.
Те, що у тебе, не найгірше.
Побачиш ще зело на кроні.
А мій біль тільки ділять вірші...»
Стою, чаюю на балконі.
Ліс випускає з рота пару,
Як з філіжанки чай зелений.
А вітер взяв до рук гітару,
Виводить пісеньку для мене.
- Забудь його, - співа так лихо. -
Не стій над ним червоним світлом.
Молись за нього щиро-тихо.
- Нелегко це, нелегко, вітре…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696007
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.10.2016
автор: Крилата (Любов Пікас)