Неодноразово ходили вони,
Наче вибирали, кого забирати.
Неодноразово приходили ми,
Щоби подивитись в реєстр до раті.
Килимом стелились нові манівці,
Тихо наближались до нас дикі звірі.
Наші душі вчасно поставили ціль -
Через тумани летимо ми у вирій...
Схоже, навіть Хорс дав стежину нову,
Аби вкотре вийти до старого люду.
Я втрачаю світ й дотик лагідних рук,
Я втрачаю все, що було і що буде...
Навіть не прийде час загоєних ран,
Коли будем спалювати свої душі.
Тисячоразово водив нас туман,
Але ми казали: "Дійдемо, мій друже."
XXI.X.MMXVI
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695918
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 21.10.2016
автор: Systematic Age