ти постамент
сам собі замість сходів
а мав би бути вогким каменем
на кручах шотландських берегів
зневолені шляхи асфальтні
не кличуть вже у хижу каламуть
і тихі відблиски комет пірнають у чиїсь мольберти
а під тобою безрел‘єфний ґрунт
в ауті від стежок аборигенів
що все ще вештають у полі
м‘ясистий пил
і все тяжіє в обійми небуття
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695726
Рубрика: Інша поезія натхнення
дата надходження 21.10.2016
автор: Микола Ходєєв