[color="#ff00d9"][i][b]Безкрайнє море, вічності блужденних океанів,
бездонне й неосяжне оком, золотом й синім шовком покритий небозвід,
а погляд глибиною, тисячі кришталево-діамантових каратів,
в сіянні блискавично-зіркових міріад найшаленіших вогнів...
В Його просторах Сонце, лиш краплинка світла,
а душа там квітка, що лишень розквітла,
пелюстки, немов суцвіття зоряних баталій,
усі неповторно-прекрасні без порівняння і реалій.
А думка лине далі, до глибини небесності Життя,
де буває з'являються заквітчані вічністю поля,
де галактики лише метелики серед діброви,
До пошуку Творця, що створює, лиш із любові, із любові...[/b][/i][/color]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695717
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.10.2016
автор: Дмитро Кудрявцев