Чому ж душа моя, переболіла бо́лями,
Перегоріла го́рями, потушена слізьми,
Так прагне знову опинитись в омуті
Кохання ніжного, хоча б на одну мить?
Чом на шляху життєвому тебе я стрінула,
Для чого доля разом нас звела?
Багато б у житті своїм віддала я,
Щоб знов пізнати рук твоїх тепла.
Якби ж тобі вночі могло наснитися,
Як хочу випить меду з твоїх губ,
У глибині очей твоїх втопитися,
Врятуй мене від цих бажання мук.
Візьми мене в полон обіймів лагідних
І зацілуй усю до трепету сердець.
Веди мене в чудову казку радісну
Й стражданням нашим хай наступить вже кінець.
© Зоряна Кіндратишин
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695671
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2016
автор: Зоряна Кіндратишин