[i]Якби нам довелось відпускати щодня
Найрідніші слова і бігом на коня...
І шукати себе, де не можна знайти
Всі біжать, всі пливуть, проти них не піти.
Як же їх ото всіх обережно пройти,
Не торкнувшись плечем, перейшовши мости?
Розділити стандарти на "до" і "тепер",
Аби гумкою хтось один раз тебе стер.
Часто хочеш піти і давно вже замовк
Та обійми тримають, неначе замок.
Часто хочу в коханні купатись без дна,
Мабуть трохи вина і я знову одна...
У квартирі, яка мов залізний кулак
Б'є у спину мені... це самотності знак.
І я знову тебе відпускаю щодня,
"Назавжди" – це така непотрібна брехня.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695596
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 20.10.2016
автор: Karo