Де Карпати – бойки і гуцули,
Де Карпати – там трембіти,
небеса їх чують!
[i]Хто не випив – нехай вип’є,
а я заспіваю:
заспіваю, заспіваю,
гей музико, грай!
Бо я гордий рідним краєм –
тут мій тато, моя мати,
тут гостей стрічають радо
житнім короваєм[/i]
Де Карпати – розум і відвага,
де Карпати – вишиванки,
українські стяги!
[i]Хто не вірить – хай повірить!
А я заспіваю:
заспіваю, заспіваю,
гей музико, грай!
Бо я гордий рідним краєм –
тут мій тато, моя хата,
тут гостей стрічають радо
житнім короваєм.[/i]
Де Карпати там пісні і танці,
там смереки, квіти, трави,
прадідівська правда!
[i]Хто не любить – хай полюбить!
А я заспіваю:
заспіваю, заспіваю,
гей музико, грай!
Бо я гордий рідним краєм –
тут мій тато, моя хата,
тут гостей стрічають радо
житнім короваєм.[/i]
[i]Хто не випив – нехай вип’є…
Хто не вірить – хай повірить!
Хто не любить – хай полюбить!..
Разом заспіваймо,
заспіваймо, заспіваймо,
грай музико, грай!
Бо ми горді рідним краєм
де батьки, де наші хати,
де гостей стрічають радо
житнім короваєм![/i]
Створено 13.10.2008 року
Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. VIII. Дрогобич: "Посвіт", 2009. - С. 122
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695591
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.10.2016
автор: Т. Василько