Крихти почуттів склювали сірі птахи -
голодне вороняче плем`я.
Навіщо ламали солодку здобу?
Руками-роками...
Згуба губами.
Спогад.
Втомлені спрагою, випили одне одного до останньої краплі,
до першої сльози -
Сухо.
Жменька солі не врятує подорожуючого пустелею.
Де не живуть мисливці за крихтами,
де відсутні піски часу,
де не заростає травою пам`ять -
там живе любов.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695568
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.10.2016
автор: Серафима Пант