Моя душа до Тебе знову лине,
Твою сторінку вкотре відкриваю.
Ніяк мене надія не покине,
Що я не марно стільки вже чекаю.
І знову ми «зустрілися» в онлайні,
Як шкода, що не можу написати…
З Тобою ці хвилини надзвичайні –
Заради цього варто лиш кохати.
Так ніжно посміхаюься вуста,
Блакитні очі наче зорі сяють.
Пишу Тобі поезію-листа –
Від хвилювання рими «зависають»…
То Ти виходила на час із мережі,
Тому мене покинуло натхнення.
У відчаю я був вже на межі –
Таке от відчайдушне одкровення…
Ти повернулася і знову надихнула –
Одразу думка відшукала риму.
Можливо підсвідомо Ти відчула
І допомогу подала мені незриму.
Між нами, вірю я, зв’язок існує –
Взаємно линуть імпульси кохання.
Як тільки серце цей сигнал відчує –
Вмить огортає душу хвилювання.
Не сподівався цей секрет розкрити –
Напевно милість то була Господня.
За нас Його продовжую молити –
Стає між нами меншою безодня…
© S.Nemo
19.10.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695492
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2016
автор: Finist