Мотиви прийдешніх призводять до знищення людства,
Їм тяжко побачити світло там, де щось існує.
Мотиви прапращурів вижили там, де ще густо
Рясніє минуле.
Колись ти сказав, що в Тростяні ожили дерева,
Чи щось на кшталт того...
Цього я вже не пам'ятаю.
Це був літній і тихий вечір. Я, думка і берег.
І Бескидів далі.
Колись ти сказав, що тумани полегшують душу,
Колись ти сказав, що тут зникла дочка селянина,
Колись ти сказав, що каскади не творять калюжу,
А творять глибини.
Ти ще шепотів, а я слухав води переливи,
Ти, наче той вірус, мене заразив.
Я хворію.
І тяжко сказати, чи став мені рідним той вимір.
Процес рівнодійних...
Мотиви прийдешніх навряд чи залишать надію,
Мотиви прапращурів хочуть від світла сховатись.
І я піду з ними, бо тяжко зірватись із мрії -
Легкою є втрата.
XIX. X. MMXVI
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695473
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.10.2016
автор: Systematic Age