Ти втратив те, чого вже не вернути,
Інакше у житті не може бути.
Ще вчора "знахідкою" хизувався,
Сьогодні вже слізьми гіркими омивався.
Коштовну орхідею - "Золото Канібалу",
Зухвало виставляв Ти для загалу.
Ця унікальна Квітка, вдень, радувала чужі очі,
Від відчаю і сорому нестримно плакала щоночі...
Ці розкіш й шарм судилися лише Коханому:
Омріяному, рідному й жаданому.
Ти не зберіг і не леліяв
Таку дорогоцінну диво-Квітку, Квітку-мрію! (с)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695412
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2016
автор: Lost Angel