Немину́чість блукала по колу
За нею тягнулися дні,
Старезна як бабця кво́ла
Пророчила щось там мені.
Бач, знає як далі буде,
І доля її не мине́,
Уперто і злободенно
По п"ятах за мною бреде.
До тіні її я вже звикла,
Бо вчора, сьогодні й завжди
Є те, що від нас не залежить
Та мусим його ми пройти.
Немину́чість - це так може зветься,
Якою б вона не була,
Ховатися марно не треба,
Коли у полоні душа.
2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695371
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.10.2016
автор: Оксана Лазар