[i]Ми всі зловилися у сіті,
Неначе риби задихаємось по них,
І пережити треба все на світі,
Доки Потоп не змив триптих...
Допоки небо ще дає надію
Та посилає воду нам у лазню,
Я кожен раз тихенько млію -
Ковтаю краплю як останню...[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695368
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 19.10.2016
автор: Мандрівник