На стінах - яскраві сувої,
у рамах - яркі канделябри.
Ми винні, ми винні обоє -
приймаємо яву півправди.
Диванчик, роздертий на смуги,
стільці, подірявлені болем.
Ми винні, не вперше й не вдруге
за тим же волочимось колом.
В горнятку чайок із меліси,
торкаємо, гріємо руки.
Ми винні, бо це - закулісся
не щастя, а гострої муки.
Й не треба казати б "до завтра"...
За вікнами дощ, бо вже осінь.
Ми винні... спинитися варто,
та все ще не можемо й досі...
10.10.16 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695362
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.10.2016
автор: Леся Геник