Приходить час і треба йти…
Йти назавжди.не повертать ніколи.
Як звір іде в далеке поле
Від світу спокій там знайти….потрібно просто йти.
Пройшла від долі місія-фінал.
І попливла в минуле з тихим жалем
Дальше вперед підуть кого навчали
Хтось виростив шедевр….а хтось будяк…та треба йти.
йти не героєм із пробитим серцем.
Оплаканим жінками щой не знав.
Хоча ще вчора від життя співав.
Сьогодні ж треба йти.
За мене гріх ніхто не має…бо всіх простив.
Залишився лиш час щоб душу полюбити.
Що при мені-я мушу із цим жити.
І не вмирати за всім тим, що загубив…бо я простив.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695296
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 18.10.2016
автор: nikola148