Зникає втома, коли Ти в онлайні,
Хоч працював сьогодні без обіду.
Бальзам на душу мрії віртуальні,
Інтуїтивно йду по Твому сліду.
Як в мережі Ти – часто відчуваю,
Відкрити тягнеться рука Твою сторінку.
Можливо якось дивно я кохаю,
Немов впіймати намагаюся сніжинку…
Хоча далеко Ти не ідеальна,
Запав мені у душу образ Твій.
На перший погляд – дівчина звичайна,
Та стала Ти об’єктом моїх мрій.
Хоч доступ Ти мені заблокувала,
На зустріч нашу бережу надію.
Довіри, мила, Ти не відчувала,
Тепер я це чудово розумію.
Пробач, що не готовий був тоді
Себе розкрити – осуду боявся.
Я почувався ніби у суді –
На допит Твій такий не сподівався.
Я вірю – ми зустрінемось з Тобою,
Коли на це буде Господня воля.
Для мене стала рідною, близькою,
Нам неодмінно посміхнеться доля…
© S.Nemo
17.10.2016
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695088
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2016
автор: Finist