Сонце оманливе. Час невблаганний.
Сонна природа застигла в чеканні.
Всесвіт безмежний. Надія – остання.
І знов після зустрічі буде прощання.
Знову розлука – як виклик від долі.
І сумніви лізуть у серце поволі.
Життя переможне. А сльози пекучі.
Та вірю, що щастя для нас неминуче.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695055
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 17.10.2016
автор: Оксана Бакуменко