Я засинаю в тебе на плечі,
А світ стоїть, і закриває очі.
Вже сонце грілось більше на печі,
А ти як кошеняточко муркочеш.
Я прокидаюсь. Вариш мені чай.
Цілуєш руки, ніс, обличчя, душу.
Прийшов мій дощ .І нам з тобою рай.
Ти стільки цілуватися не змушуй!
Я посміхаюсь, дихаю, молюсь,
Вдихаємо з тобою разом щастя.
А я не посміхаюсь. Я сміюсь!
Бо навіть сни нам порізну не сняться.
Коли сам Бог вечеряв, каву пив,
То написав мені тебе для мене.
А ти вареник з вишнею зліпив.
Це більш ніж щастя... Янголом молЕне.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695031
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2016
автор: Відочка Вансель