Безпритульна


Я  не  хочу  брехні,  тож  чекаю  на  правду  в  надії:
Як    прийде,    то    віддам    її    ангелу,    як  оберіг,  –  
Хай    боронить    усіх    і    заходить    в  хати    пообідні,    
Щоби    кожний    в    собі    мою    правду    у    серці    зберіг.

Я    не    хочу    брехні,    та    вона,    як    заразна    короста,
Проникає    в    тіла    та    у    душі    непевних    людей.
Тож    кидаю    її    без    жалю    і    без    суду    у    простір,
Де    немає    життя    для    брехливих,    підступних  ідей.                  

І,    напевне,    тому  диваком  я  в  юрбі  почуваюсь,  
Все  ж  затято    іду  по  дорозі  до  правди  й  брехні.
Може    краще    брехню    запросити    до  власного  раю  –  
Стану    жити    життям,    яке    мають    державні    мужі.

Але    ж    правда    стоїть    сиротою    обабіч    дороги.
Снують  люди,    ховаючи    очі    блудливі    свої.
Я    за    руку    беру,    веду    правду  у    ЗМІ    коридори,  –  
Може    там    вона    знайде    належний    притулок    собі.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695028
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 17.10.2016
автор: Г. Король