****

Якось  зустріла  справжню  Людину  посеред  людей,
Людину,  що  творить  світи,  де  затишно  жити.
Ти  -  моє  натхнення,  сховище  вдалих  ідей,
Єдиний,  хто  здатен  скалічену  душу  зцілити.

Серце  гаряче  без  тебе  плаче,
Сполохано  б'ється,  як  в  клітці  синичка.
Без  кисню  погано,  без  тебе  -  ще  гірше.
Мій  ангел,  ти  -  моя  шкідлива  звичка.

Навіть  якщо  цей  світ  упаде  і  розіб'ється  вщент,
Навіть  якщо  буде  темно,  холодно,  будемо  голі  й  голодні,
Буде  надія,  допоки  ти  поруч  зі  мною  іще  -
Разом  ми  точно  не  змерзнемо  в  дні  ці  холодні!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694935
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2016
автор: Анічка Заровська