[i]Я вам розповідала,
Як полюбила у 17?
Вже й не пам’ятаю,коли це було
Я збрехала
Ніколи не зможу забути.
Здається,це було тільки вчора,
А скільки насправді минуло років
Чому той час ніяк не лікує того,що було
Чому з часом не стає легше?
Усі обіцяють,
Але не стає.
Наче мені й зараз 17
І,що не кажіть
Мені так пощастило
Полюбити...
Всією душею всім серцем
Так як люблять вперше
Вперше й напевно востаннє...
17
Здається так рано,
А коли ж тоді вчасно?
Для любові немає меж
Для мене теж їх тоді не було.
Для мене існував лише ти,
Коли для тебе існувала зовсім інша.
Такою буває вона любов,
І ніхто не вгадає,яка чекає на нього.
Яка буде ваша любов я не знаю,
Але я знаю якою була моя...
І це була найпрекрасніша любов
Любов в 17...
Перша і остання…
Не знаю,як в Костенко
Але мені ще ніколи так не щастило,
І мало кого я любила
Як тоді тебе.
І мало кому пощастило любити в 17,
Як любила тебе тоді я.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694867
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.10.2016
автор: Мена