Моя донечко.
Люба, кохана.
Чи зможу я тобі дати Щастя, наснагу?
Чи можу я стати мудріщим , бо тату
Завжди буде поруч, але треба знати,
Що Світ може бути до тебе ласкавим,
а може жорстоким на шляху життевим.
Ах, донечко моя,
Люба, кохана
Як я благаю Світло під небом!
Як я жалкую, що не завжди я поруч
Як я жалкую, що сльози під вечір
зволожують твої ясні очі
Коли ти у Зорях під світлим небом.
І може мій шлях , виправдовування Долі
Тобі принесе лише едину мить лиха
Але ти моя і у щастя та й горі.
Але я кохаю тебе серцем. Тихо...
І рівнем серцевих скорочень та мязами
Та стрункими венами, простором мозоку
Я захищу тебе сподіваннями
Я захищу тебе різними Долями.
Ах, моя Донечку
Дюба й кохана.
Світ подарує тобі Щастя наснаги.
Та й у тіні поруч я не стоятиму.
З Світлом стоятиме поруч твій тату!
---
15.09.2016 23:10 після вистави Леся П з повагою до акторів та друзів Л.Репіної та Д.Оськіним
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694825
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 16.10.2016
автор: Basic