Прожив життя, немов у сні...
Та сни я краще пам"ятаю,
Ніж всі мої безглузді дні!
Чому так сталося?
Не знаю...
І виправдовуватись марно,
І неможливо щось змінить...
Прожив життя, вважай,
примарне...
Та треба з гідністю дожить!
На мене дивляться сини.
І придивляються онуки...
Та все ж продовжуються сни
Незрозумілої розпуки...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694818
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2016
автор: Віктор Чернявський