Прекрасна осене, о панно золота!
Я від обійм твоїх шукала порятунку,
Запобігала довго близькості стосунків,
Та ахіллесова знайшлась таки п'ята.
Ти загорнула у туман нічне довкілля,
Холодний ранок нишком сутінки зібгав
І вийшло сонце з партизанського підпілля,
Теплом чаруючи шовковим без підстав.
Це підсвідоме, притаманне тільки жінці,
Сліпе бажання віддаватись нескінченно:
Я наче вперше в білій сукні наречена
Із твоїм ніжним Сонцем наодинці.
15.10.2016.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694788
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.10.2016
автор: Олена Акіко