У темряви немає звуків, запахів і тіней.
І темрява сама – густа тягуча маса.
Вона повзе підлогою, по стелі і по стінах,
Вбирає в себе світло, й до тепла теж ласа.
Холодний морок цегляного старого будинку
Так манить сирістю і холодом до себе.
Коли надворі жарко, хоч на хвильку
Ти прагнеш прохолоди, та не треба.
Не треба, не заходь до того дому.
Там темрява і час, і простір поглинає.
Ти маєш подолати свою втому,
Лише не йди туди, тебе благаю.
І як би тобі важко, жарко не було,
Відмовся від легкої, але злої прохолоди.
Залиш у себе все своє тепло
І не давай ти темряві в тобі нагоди
залізти в душу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694783
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.10.2016
автор: Анічка Заровська