Мамо, я ще повернусь.
Зрозумій, що інакше не міг.
Я у спогадах теплих лишусь,
Хоч від кулі лихої поліг.
Бо не можу я жити у світі,
Де панує безчестя і гроші,
Де злочинність брехнею покрита
Розтоптала чесноти хороші.
Скільки можна терпіти злиденність,
Хитрість підлість високих чинів?
Беззаконня нестерпна буденність
Вже дістала усіх й поготів.
Роздирають бандити країну -
Ось де справжні мої вороги.
Та не вдасться зламать Україну,
Ми єдині у цім навкруги.
Я так вірю у те, що настане,
Що прийде незабаром той час,
Коли лід неприязні розтане,
Благодать ощасливить всіх нас.
Що братерство прийде і повага,
Ми пишатимемось тим, хто ми є.
Благородство й козацька відвага
В серце кожного стежку проб'є.
Я у снах майбуття наше бачив.
Там немає неправди і зла.
Там закон і порядок щось значив,
І заможність народу росла.
За ідею, ці мрії стояти
Буду вічно, лиш сили б знайти.
І якби довелось помирати,
То неважко навічно піти.
Ти не плач, я назавжди лишуся
В серці тих кого знав і любив,
Ще у снах до тебе повернуся,
Я в піснях всенародних ожив.
Хай мене пам'ятають великим,
Що боровсь за ідею крізь страх,
А не тим сіроманцем безликим,
Що ховається в теплих домах.
Вірю, в те, що робив добре діло,
Хоч окутала потім пітьма.
Ми стояли, нескорені, сміло,
Лиш би було то все недарма!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694764
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 16.10.2016
автор: Avispacis