Вже дихає спокоєм сонний і лагідний вечір,
А день відійшов, залишивши гіркий післясмак,
І ніч огорта прохолодою зморені плечі -
Із осінню серце не може змиритись ніяк!
Вона наче знає про це і ще більше лютує,
Все більше приносить холодну колючість вітрів,
Бере жовті фарби і сонце на листі малює,
І вітром підгонить у теплі краї журавлів.
Чомусь моя осінь не хоче дружити зі мною...
Та я вже й не знаю, можливо, усе навпаки...
Я ж зрадив їй! Зрадив з красунею чудо-весною!
І осінь тому розірвала всі дружні зв`язки.
Тепер ось лютує дощами і вітром холодним,
І охрою пише на листі: "Тебе поверну!"
Мені журавлями курличе: "Не згодна, не згодна..."
Та тільки мені все одно: я чекаю ВЕСНУ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694694
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.10.2016
автор: Анатолій В.