Я донька своєї країни..
Моя рідна земля..
Дитячі світлі мрії..
Смак маминих страв..
Духмяний чай з карпатських трав..
Мої літа, скажені, молодії..
Гучна компашка друзів на подвір`ї..
Ці спогади у серці, вони - імунне зілля,
Коріння мене живить - І в тім моє свавілля..
«Життя іде, і все без коректур» - казала незрівнянна Ліна,
Міняючи маски людських карикатур,
Втрачаєш розум і своє коріння
Цінності змінні, душі інвалідні,
Нав`язані думки, з порожнім..задовільним..
Все це вбиває в тобі – Я!
Тим справжнім, чуйним, чистим..
Вдягаючись в чуже вбрання – втрачаєш особистість!
Я донька своєї країни, я її носій!
Я не хочу, щоб наші діти були здатні до насиль..
Прокинься вже свідомість, всі козири розкрий,
Щоб разом люди вірили в силу своїх дій!
Банально, головне, що мусим зрозуміти,
Що з любов`ю в сердці нам потрібно жити!
Я частина країни, яка неймовірна,
Квітуча, родюча і душами вільна!
Країни, яка згодом, об`єднатись зможе,
Один плюс один - і ми все переможем!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694686
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.10.2016
автор: ДрожеННікова