Сад щастя.



Я  не  йду,
             не  пишу,  
                           не  дзвоню.
Викидаю  минуле
           в  смітник  забуття.
І  орел  чорногривий
           міцним  диким  дзьобом
Хай  розтрощить  невміле
           й  сліпе  каяття.

Я  сховаюсь  в  саду,
           що  для  щастя  безгорбих.
Хай  несе  ураган
           лихоліть  лихоблюз.                                                    
Однорогою  скелею
           серед  сторогих  
Мимоволі  стаю.
           і  живу,  все  живу  …

1997  

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694633
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.10.2016
автор: Лєна Дадукевич