Знімаючи день, лягаю я спати,
Реальний мій світ живе уві сні,
Нарешті мій розум потрапив за грати
Й таємні, свідоме, співає пісні.
Весь пройдений день, твої настрої, дії
Минулим вже звуться – чіплятись не варт,
Бо кожен ранок – новим життям почнеться,
Даруючи різновид найкращих карт.
Цінити сьогодні, ні завтра…ні вчора,
Смітник свій думок зупинити хоч раз,
Бо жити майбутнім й минулим – це втома,
Енергії никне життєвий запас.
Я вчуся жити тут і зараз,
Як часто ми біжим – сліпі,
Так мріємо, щоб дещо сталось,
І вже живем у тому дні.
У дні, який ще не відбувся,
А цей минає, мов не був,
До вдачі майже доторкнувся,
Забіг вперед, та не здобув.
Важливо дуже, як на мене
Побачить вдачу в тім, що є,
Довір ти мрії свої небу,
Й знайди у дні - найкраще все.
Життя ж все змінне – мав..не маєш..
Чекав на те, отримав це,
І тільки те, як ти сприймаєш
Подіям настрій задає.
Твій новий ранок: сонце, кава,
Ти бачиш, чуєш – ти живий..
Всі ці дрібниці день складають,
Вчись їм радіти, як малий.
Сьогодні я заплющу очі
На всі проблеми, які є,
Зі спокоєм віддамся ночі,
Вона відродить все моє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694631
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 16.10.2016
автор: ДрожеННікова