Я відпускаю, осене, тебе
у вигони вітрів,- вершити Його волю,
ти на круги свої повернеш ще колись
і спалахи вогнів розкинеш мимоволі...
А доки гаснуть днів дерева-ліхтарі,
збираючись, залиш на спогад лист кленовий,
хай пам"яттю в мені в холодну ніч горить,
як наші непрості довірливі розмови...
Я відпускаю. Линь! У вирії вітрів...
За стільки літ розлук до них вже наче звикла.
А повернеш коли,- знайди мене в саду...
Чекатиму. Твоя - неопалима вишня.
15.10.2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694610
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 15.10.2016
автор: Іванюк Ірина