Є в коханої в очах чарівна сила,
Подивилась, посміхнулась, поманила.
Серце в грудях стало битися скоріше,
Ой напевно всі в цім світі трішки грішні.
Сині очі наче зорі променяться,
Так що білий світ навколо помінявся.
І ночами з того часу вже не спиться,
А засну у сон приходить чарівниця.
Що робить тепер мені уже й не знаю,
Вже без неї не живу а виживаю.
Під укіс пішло життя не поправимо,
А вона лиш по всяк час проходить мимо.
Вже буває й сам себе не розумію,
І сказати їй про все ніяк не вмію.
І всі мої старання нікудишні,
Вже здавалось я для неї третій лишній.
Та якось ішла назустріч і позвала,
Посміхнулась, в щічку ще й поцілувала.
Зняла з мене ту свою відьомську владу,
І тоді в обох життя пішло до ладу.
І минало у житті за літом літо,
Появилося у нас ще троє діток.
Люблю борщ тепер з зажаркою із сала,
Зчарувала, зчарувала, зчарувала.
2016р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694470
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.10.2016
автор: Мартинюк Надвірнянський