Згорнувся день колачиком …. І спить.
Яскраві зорі вийшов місяць пильнувати.
І саме в цю, таку чарівну, мить
Босоніж вибігла я похапцем із хати.
Весь вечір прогуляла тоді з вітром,
Він розповів мені всі чудо-таємниці:
Як джміль сльозу-нектар троянді витер,
Про що мовчать ромашки жовтолиці…
Самотні вулиці розлючено будились
Від моїх кроків, які місяць рахував,
А біля дому, уже майже на порозі,
Холодний дощ мене розцілував.
Це так чудово – всю красу збагнути,
Шмигнувши з вітром в дивну казку наніч,
А нагулявшись досхочу, вже біля дому,
Шепнути місту сонному :»Добраніч».
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694382
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.10.2016
автор: Svetok