І кров твоя пролита не дарма,
Бо влучними були твої набої,
Ти убивав, та не твоя вина,
Такі як ти - тепер уже ізгої.
Ніхто не запитає ким ти був,
І мріями куди своїми линув,
А ти про землю рідну не забув,
Тебе ж згадали лиш коли загинув.
Ти був творцем у мирному житті,
Та катом став для тих, хто йшов війною;
Ти став героєш лиш коли затих,
За спокій наш поклавши головою.
Осіннє небо, та світлішає щораз,
І годі віднайти причину тому.
То нові зорі дивляться на нас
З'являючись із серця неживого.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694325
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 14.10.2016
автор: yurr