Не жалкуй за часом, що стікає,
як вода в розпечений пісок.
Вічного життя на жаль немає,
чи на щастя, відає лиш Бог.
Не сумуй за юності літами,
за коханням, що давно минуло.
Ніби ж мудрість вже прийшла з роками
чи то вічність подихом війнула.
Не бентежся старості початком,
не марнуй життя безцінні миті.
Що не встиг – залиш своїм нащадкам
в океан буття закинуть сіті.
Пройде все: і радощі, і горе,
молодість і сила відквітує.
Хай тебе в різноголосім хорі
лиш найвища нота і турбує.
13.10.2016
© Copyright: Александр Мачула, 2016
Свидетельство о публикации №116101300733
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694281
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.10.2016
автор: Олександр Мачула