Що далі йду, то більше спотикаюсь.
Я падаю, встаю на ноги піднімаюсь.
Я плачу... Я сміюсь... Живу... Переживаю...
Я мрій політ ловлю і в них я розчиняюсь.
Так день за днем пливе не знаючи зупину,
Життя бурлить, гуде і підганяє в спину.
Встигай за ним мершій, бо може бути пізно,
І хоч не хоч, а йди чи весело чи слізно.
2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694166
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.10.2016
автор: Оксана Лазар