Ніде вже спокою нема,
Бо замість зливи ідуть сльози.
Коли припинуться ці грози?
Вони ідуть на нас дарма.
Бо всі ми люди, ми рівня.
Лиш відрізняємось корінням.
У нас повинен бути спокій,
Любов до ближнього цвісти.
Щоб син до мами слав листи.
Щоб мир прийшов у край широкий.
Бо всі ми люди, ми рівня.
Лиш відрізняємось корінням.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694126
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.10.2016
автор: Катерина Завадська