Приростає безбарвність до стін.
І тихо кажу "постій".
Під ноги влилося море -
лоскоче. Твій дім - не мій.
Збираю в порожні склянки
розморених цвіркунів.
Бо темно занадто. Темно.
Кажу собі: дім - не мій.
У ньому шкребуть підлоги,
і тіло вже приросло -
вслухаюся. Дно - до дна.
Ти вичерпав воду. Вправно.
Чи дихає ще хтось тут,
окрім шпарин.
12.10.2016, Коломия #dysonansne
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694047
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2016
автор: Іванна Шкромида