Буває, так сумно там бути, де люди.
Та гірше на самоті.
І дивні ці звуки. і тіні повсюди,
І шепіт десь в темноті.
Можливо я хвора, чи божевільна,
Та правду я маю свою.
Усе, про що думаю, все, про що мрію
Я просто безмежно люблю.
Можливо не всі мене розуміють,
А я і не мрію про це.
Ті, що мають віру – ті точно зуміють
Здолати погане усе.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694037
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.10.2016
автор: Анічка Заровська