В одне село прийшов і залишився
Дуже старий і мудрий чоловік.
Побудував будинок і обжився,
І доживав тут свій недовгий вік.
Робив цікаві подарунки дітям,
Він іграшки охоче майстрував.
І як найкращий чарівник у світі
Їх безкоштовно дітям віддавав.
А діти залюбки із ними грались,
Та все ж недовго, бо були такі,
Що швидко в їх руках вони ламались,
І сльози проливалися гіркі.
Батьки дітей прийшли якось до діда:
- Тебе ми поважаєм, діти теж,
Та, чоловіче, далі так не піде.
Навіщо дітям болю завдаєш?
Чому майструєш іграшки тендітні?
В руках дитячих всі вони ламкі.
І сльози й відчай в їх очах примітні.
Навіщо робиш іграшки такі?
- Послухайте, ось виростуть ці діти,
Хтось подарує серце їм своє.
Його вони не зможуть вже розбити,
Бо в них тепер вже обережність є.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694008
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 12.10.2016
автор: Любов Вакуленко