Притча
Відважний лицар шляхом по пустелі
Ішов кудись вже втративши коня,
І в голові думки все невеселі,
А спрага й голод в спину підганя.
Ось вдалині десь озеро хлюпоче,
А меч важкий не додає ходи,
Та зброю він покинути не хоче,
З останніх сил плететься до води...
Таки дійшов. А там змій трьохголовий.
І лицар меч підняв і миттю в бій.
Знесилений, та все ще гоноровий,
Відтяв дві голови... - Юначе, стій!
Скажи, навіщо хочеш мене вбити?
За що мене мечем залізним б"єш?
- Прийшов води із озера попити...
- Прийшов попити? Так чому ж не п"єш?!!
***
І мудрість тут тонка в простенькій байці -
Без зброі люди якось проживіть.
Мир помирає в сварці й брудній лайці.
Ви ж - люди! Тому просто говоріть!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693953
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.10.2016
автор: Любов Вакуленко