Поселиться в душі нестерпний щем,
Як реквієм погоди по негоді.
Забарвлюється сіяним дощем
Мотив осінній. ...Грім звучить, як подив.
У передзим'ї зупинився день.
І осінь зупинилася в сум'ятті:
Тікати вже, чи знову для людей
Подовжить хризантемове прокляття?...
Аби життя забарвленість жила,
Аби звучали цвіркунові ноти...
Найдовше-довго осені імла
Аби буяла... Бо вороже потім
Захурделить. Завіє. Замете.
І білим болем в стріху заголосить,
Лукаво зітре з пам'яті все те,
Що має літа спомин стоголосий.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693862
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.10.2016
автор: Валентин Довбиш